Home

   3 грудня 2022 відзначатимемо 300-річний ювілей українського філософа, поета, просвітителя-гуманіста Григорія Савича Сковороди.

   Дослідники життя і вчення видатного мислителя часто зазначають дивовижний факт: попри те, що вже змінилися кілька епох, Варсаві (біблійне «син Сави», «Савич») удається залишатися близьким і сучасним для кожного нового покоління. Можливо тому, що Сковорода шукав (і вочевидь надає) відповіді на вічні запитання: «Що таке благе життя? Що таке щастя і як бути щасливим?»

    «…на кораблях і колісницях ми прагнемо до доброго життя. Але те, чого прагнеш, з тобою: воно, друже, всередині тебе», – так у одній зі своїх поезій відповідає Сковорода на ці питання. У своїх філософських діалогах же він каже, що найперше людина має «пізнати себе», зрозуміти, що є для неї «сродним», усвідомити, що вона є частиною чогось вищого, і жити, роблячи добрі справи. Через пізнання самої себе людина може пізнати сутність усього сущого. І, як наслідок: «Саме це й означає бути щасливим, пізнати себе, тобто свою природу, взятися за свою долю й бути зі сродною собі частиною всеосяжного промислу», – резюмує філософ .

   Григорій Сковорода козацького роду. Він народився 3 грудня 1722 року в Чорнухах Лубенського повіту. У 7 років батьки віддали його до школи; а в 14 юнак почав навчатися у Києво-Могилянській академії, зокрема у філософа-богослова і поета Георгія Кониського, поліглота і перекладача Симона Тодорського, автора «Трагедокомедії про смерть Уроша V» Мануйла Козачинського. У грудні 1741 року Сковорода пройшов у Глухові конкурсний відбір до придворної співацької капели імператриці Єлизавети, де пропрацював наступні три роки, живучи у Санкт-Петербурзі та Москві. Наприкінці літа 1744 року звільнився з капели, аби продовжити навчання в Києво-Могилянській академії, на курсі богослів'я префекта закладу Георгія Кониського.

   По закінченні академії у 1745 Григорія Сковороду призначили перекладачем у торгову місію, яка має на меті закуповувати вино у Європі, тож протягом наступних п'яти років він побував в Угорщині, Австрії, Словаччині, Польщі, можливо також у Чехії, Німеччині та Італії. Повернувшись до Києва у 1750, почав працювати вчителем поетики у переяславському колегіумі, підготував курс «Розважання про поезію...», але швидко пішов звідти, оскільки керівництво вимагало від нього «викладати так, як заведено». У серпні 1759 став викладачем поетики Харківського колегіуму.

   На той час Сковорода уже дуже вирізнявся від загалу, сторонився почестей та відмовлявся від нагород. За його власними словами, йому наснився сон про всі ниці прояви людської природи, котрий спонукав мислителя вдатися до аскетичного способу життя і багато часу проводити у мандрах. Починаючи від 1769 Сковорода писав свої філософські діалоги, трактати та езопівські байки, які дійшли до нашого часу, хоча за життя автора не друкувалися.

   За переказами, Григорій Сковорода знав день своєї смерті і помер у мирі із самим собою 9 листопада 1794 року в селі Пан-Іванівка, а тепер – Сковородинівка Харківської області.

   На своїй могилі філософ заповів написати слова, які тепер знають усі: «Світ ловив мене, та не спіймав».

   Пам'ятник Сковороді на Подолі є особливим місцем у Києві, туди досі часто приходять, щоби «погомоніти зі Савичем», «запитати у Варсави», а в дні народження Вчителя – привітати.

   А ще 2020 року Верховна Рада України ухвалила Постанову про відзначення 300-річчя від дня народження Григорія Савича Сковороди у 2022. «Спадщина Сковороди належить до визначних надбань вітчизняної культури, а його ім'я зайняло помітне місце в ряду видатних діячів минулого, які збагатили філософську думку та художню літературу України. У свідомості сучасників та нащадків Сковорода постає як мандрівний філософ-вільнодумець, вчитель, який був передвісником нової епохи – епохи українського романтизму», – йдеться у пояснювальній записці до проекту постанови. Тоді ж Парламент запропонував «Укрпошті» видати серію поштових марок до 300-річчя Сковороди, а Національному банку України – виготовити і ввести в обіг спеціальну ювілейну монету.

   Напередодні позаторішнього Дня народження Сковороди професор кафедри філософії та релігієзнавства Національного університету «Києво-Могилянська академія» (НаУКМА) Тарас Лютий розмірковував про «ідентифікацію» мислителя у різних національних традиціях: «Українська – український філософ. Російська – російський і український. Польська – український філософ. Болгарська – український філософ. Білоруська – російський і український філософ. Англійська – філософ козацького походження, що писав українським діалектом російської мови. Німецька – український і російський філософ. Турецька – український філософ. Угорська – український філософ. Французька – народився в козацькій сім'ї...» А сьогодні як ніколи актуальним є доконечно національно визначити, вшанувати і вберегти духовний спадок нашого видатного співвітчизника Григорія Сковороди, що належить усьому світові.

No votes yet

Social networks

             

Advertisement

Statistics