The Serhii Prokofiev Severodonetsk professional

    6 грудня – професійне свято всіх українських військовослужбовців. Цей день приурочений до дати прийняття Закону незалежної України від 6-го грудня 1991-го року «Про Збройні Сили України», а свято було встановлено у 1993-му році постановою Верховної Ради України.

    Десятий місяць триває протистояння незалежної України та країни-агресорки, яка й досі називає війну проти українського народу «спецоперацією». Багато українців добровільно вступили до лав Сил оборони і захищають рідних від російських загарбників. Винятком не стали й відомі , представники культурної та мистецької еліти України. Кінорежисер та письменник Олег Сенцов, режисер та актор Ахтем Сеїтаблаєв, фронтмени відомих українських гуртів «Антитіла» - Тарас Тополя, «Тартак» - Олександр Положинський, «ТНМК» - Олег «Фагот» Михайлюта, «Бумбокс» - Андрій Хливнюк, виконавець Yarmak, телеведучий Даніель Салем, хореограф Дмитро Дікусар та багато інших.

    Справжнім воїном, патріотом, героєм нашого часу є головний режисер Луганського обласного академічного українського музично-драматичного театру, Заслужений артист України Максим Булгаков, який у цей буремний час став стрілком-снайпером 95-ї бригади десантно-штурмових військ.

    Пане Максиме, як Ви потрапили до армії?
    Як відомо, колектив театру зустрів війну в Сєвєродонецьку, потім роз’їхалися хто як зміг, хто куди зміг... Я поїхав до Києва і вже у столиці через деякий час пішов до добровольчого батальйону ОУН (організація українських націоналістів). Саме там проходив підготовку і десь через півмісяця батальйон отримав бойове розпорядження від 95-ї окремої десантно-штурмової бригади зайняти бойові позиції на сході країни. Спочатку воював як доброволець, а потім нас запросили вступити до лав ЗСУ, саме у склад 95-ї окремої десантно-штурмової бригади, 13 батальйон.

    Як скоро, після початку вторгнення країни-агресора, прийняли для себе рішення стати на захист Батьківщини?
    Точно дату та час складно сказати… Прийшов якийсь момент, коли постали питання: «А що робити тепер? Чим я можу бути корисним? Театром зараз займатися неможливо…» І, власне, відповідь знайшлась досить скоро, 13 березня я вступив в лави ОУН і пішло, поїхало…

    Як вступ до армії сприйняли ваші рідні та друзі?
    Я почув одноголосне – «Ми тобою пишаємось!»

    Які зробили для себе найголовніші висновки з війни?
    Найголовніше це те, що ми воюємо за праве діло і, що такі сусіди - це наш вічний біль. Бажано з ними взагалі не спілкуватися і після війни, наразі, років 20, а культурний простір обмежити точно.

    Що Вас найбільше вразило на війні?
    Якби пафосно це не звучало, але найбільше вразив героїзм наших людей. Як військових, так і цивільних. Іноді вражала незацікавленість деяких особистостей тим, що відбувається, але таких людей є дуже малий відсоток.

    Чи є щось спільного між роботою головним режисером у театрі та військовою службою?
    Ох!.. Це дуже об’ємне питання.. У військовому житті все побудовано так, як і в театрі, тільки в театрі вбивають менше.. Також різні люди, різні характери, але які спрямовані на одну ціль.

    Чи змінила війна і безпосередня участь у бойових діях Ваш підхід до підбору репертуару, може змінились методи роботи?
    Може ці зміни у методах роботи помітні зовнішньо, але я їх не відчуваю. Що стосовно репертуару, то так, змінився підхід. Натепер я впевнений, що не треба ставити про страждання, які ми зараз переживаємо. Більше думати стратегічно, більше сміятися, а про ці всі страждання можна буде ставити після війни, років через п’ять-шість.

    Що для Вас Перемога України?
    Перш за все – це перемога культури, культури у всьому. Ми переможемо, і наша культура переможе!

    Будь ласка, Максиме Олександровичу, скажіть побажання від митця та військового здобувачам освіти:
    Побажання одне – жити сьогоднішнім днем, але планувати життя на майбутнє. Робити все, що від тебе залежить, швидко, впевнено та з повною самовіддачею.

    Висловлюємо вдячність за спілкування Максиму Булгакову – головному режисеру Луганського обласного академічного українського музично-драматичного театру, Заслуженому артисту України, військовослужбовцю ЗСУ.

    Віримо, що після Перемоги зустрінемося всі разом у звичному для мирного часу місці народу місці – в театрі, кожен у своїй ролі – як режисер, як актор або музикант, як глядач!

    Разом до Перемоги!
    Слава Україні!
    Героям Слава!