Главная

   Українське музичне мистецтво, представлене різноманітними композиторськими школами, стильовими течіями, жанрами, давно досягло світового рівня. Найбільш уславленими з митців кінця ХХ – початку ХХІ століть є імена М. Скорика, Л. Дичко, В. Сильвестрова, Є. Станковича. Однак і сучасні композитори молодшої генерації, виховані мистецтвом корифеїв, також є досить знаними у світі. Олександр Щетинський, Любава Сидоренко, Сергій Пілютіков, Вікторія Польова - їх твори зараз частіше, ніж у нас, звучать у інших країнах – Канаді, США, країнах Європи у виконанні професійних музикантів і колективів. До цього ж покоління належить «український композитор із угорським ім’ям», як він сам себе називає, учень Є. Станковича Золтан Алмаші.

   Тяжіння до композиції у музиканта проявилось ще під час навчання по класу віолончелі у Львівській середній спеціалізованій музичній школі-інтернаті імені С.Крушельницької, потім у Львівському вищому державному музичному інституті ім. М.Лисенка (нині Львівська національна музична академія імені М.В.Лисенка). Тут Алмаші вчився у двох напрямках у класі Ю.Ланюка: віолончель та композиція, але професійно у якості композитора він сформувався в період навчання в Київській консерваторії (1999-2002, асистентура-стажування кафедри композиції) у класі професора Є.Станковича.

   Професійному зростанню З.Алмаші в цій галузі сприяло й навчання у польського композитора професора А.Ласоня (2008 стажувався у Польщі).

   Двоїстість творчого обличчя музиканта зумовила й особливості композиторських уподобань Алмаші. Золтан Алмаші є автором понад 70 творів для різних інструментів, але переважна кількість композицій призначена для власного інструменту, різних струнних і камерного оркестру.

   Як більшість молодих музикантів у період професійного становлення, Золтан в юності захоплювався авангардистськими ідеями, зазнавав різних творчих впливів, поки шукав свій власний стиль. Сам композитор визначає його як постромантизм.

   Водночас композитор усвідомлено відносить себе до неофольклоризму, і сам визнає вплив на свою творчість таких композиторів цього стилістичного напрямку, як Б. Барток, Д. Лігетті, М. Скорик. Будучи західноукраїнським композитором із угорським корінням, він із дитинства засвоював специфічні угорські, румунські, словацькі, лемківські, українські народно-музичні елементи, «Чим далі стою дорослішим, тим більше люблю українську музику». Вплив фольклору яскраво помітний в його «Карпатській пісні», п’єсі «В горах» та «Цехмейстрі Купер’яні» для трьох голосів і струнного квартету (за І. Франком).

   Апофеозом втілення фольклору є «Становлення» - твір на основі купальських пісень, створений за ідеєю молодої, але відомої української диригентки Оксани Линів. Тут композитор безпосередньо звертається до найдавнішого пласту українського фольклору – календарних пісень.

   Для Алмаші важливо себе ідентифікувати зі своєю землею, культурою, тож вкрай важливо для нього звернення до інтонацій та ритмів, ладо-гармонічних та інтонаційних рис саме закарпатського фольклору, до його пісенно-жанрової сфери – колискових («Ой спи, дитя»), купальських («Становлення») і, звичайно, коломийок. Коломийковість є своєрідним стрижнем, котрий ніби пронизує увесь музичний світ Алмаші, виражаючи різні душевні стани, набуваючи різних рис, настроїв – то грайливих, то задумливих, то навіть трагічних («Цехмістер Купер’ян»). Особливо невичерпні змістовні можливості коломийковості у «Карпатській пісні» для струнного квартету, де коломийка є і власне піснею, і згадкою про неї, висловлюючи тугу за чимось важливим і дорогим, за рідними Карпатами та їхніми широкими полонинами.

   Та про що б не «оповідала» музика Алмаші, вона, як будь-яке справжнє мистецтво, завжди про вічне, про людину – про те, що хвилює і тішить, бентежить і тривожить його сучасника. Не лише за стилістикою і музичною мовою, а за самим своїм менталітетом, світоглядом, реакціями, духовними пріоритетами Алмаші є правдиво сучасним митцем. Висловлюючи думки й почуття автора, його музика не несе у собі суб’єктивізму, оскільки містить близькі кожному переживання й асоціації: поміж них і лірика, і душевний трепет, і драматичні почуття, і споглядальність, і характерний для нашого народу оптимізм та бездоння гумору –
досить згадати такі твори, як камерна симфонія «Діалог двох п’яниць про сенс буття» або «”Ван Гог” для кухонного начиння та подарункового пакету».

   Твори Алмаші технічно складні, потребують майстерності та призначені для виконавців високого класу, як і сам автор. Так, характерним для них є пограничне використання інструментів, особливо солюючих, як, наприклад, у камерних симфоніях. Втім, як у будь-якого талановитого композитора, віртуозність у Алмаші виходить зі змісту музики, котра «зовні» досить складна, з терпкими й насиченими звучаннями, і водночас створює відчуття внутрішньої чистоти та ясності.

   Жанрова палітра композитора різноманітна, включає музично-сценічні твори (музично-театральна містерія «Симфонія діалогів; камерна опера «Пеніта»; симфонії для великого симфонічного оркестру і особливо численні камерні (№ 1 для камерного оркестру, присвячена диригентові В. Матюхіну; № 2 «Діалог двох п’яниць про сенс буття» для скрипки, віолончелі та струнних; «Genesis» для альта і струнних); концерти, зазвичай різновиду Concerto grosso («Невимовлені слова» для двох скрипок і струнних; Concerto grosso № 2 для струнного оркестру; № 3 для гобоя, віолончелі та камерного оркестру; № 4 «Пори року» для скрипки і камерного оркестру), і близькі до них за складом виконавців програмні і непрограмні твори (камерна кантата для скрипки і струнних; «Супрун-рапсодія» для альта і струнних; «Mirasteilas» для двох скрипок і струнних); камерно-інструментальні твори для різних складів (Варіації на тему Баха для віолончелі й фортепіано; дві сонати для віолончелі й фортепіано – непрограмна № 1 і програмна № 2 «Грані»; Тріо для скрипки, віолончелі та фортепіано, Діалог для віолончелі і баяна ; «Сходами...» для флейти, кларнета, скрипки, віолончелі та фортепіано; «У горах» для скрипки та віолончелі; «Карпатська пісня» для квартету ім. Ревуцького тощо). Менше представлені в доробку Алмаші твори вокальної музики – вокально-симфонічні (Missa brevis для мішаного хору і струнного оркестру. Наразі композитор створив більше 70 опусів, та попри таку їх жанрову різноманітність, у Алмаші практично немає мініатюр – він тяжіє у своїй творчості до монументалізму, концептуальності, крупних форм, будь то камерна симфонія, інструментальна кантата або навіть просто п’єса. Як видно з переліку основних творів, митцеві властиво експериментувати зі складом інструментів і тембрів (аж до «кухонного начиння та подарункового пакета», як-от у п’єсі «Ван-Гог»), випробовувати нові звучання та форми побутування музичного мистецтва.

   Багато творів З. Алмаші написані спеціально для ансамблів сучасної музики, таких як Національний ансамбль солістів «Київська камерата», квартет ім. Л. Ревуцького, «Nostri temporis», «Рикошет», а також на замовлення різних творчих об’єднань та музичних інституцій, як-от Європейського культурного товариства. Крім указаних колективів, опуси композитора виконували струнний квартет «Akademos» (Польща), струнний квартет Каунаської філармонії (Литва), камерний оркестр «Київські солісти», Київський камерний оркестр, оркестр «Віртуози Львова», Національний симфонічний оркестр України та ін.; диригували О. Линів, В. Сіренко, В. Матюхін, І. Пучков та ін. Протягом останніх років музика Алмаші популяризується у Молдові, країнах Балтії, Польщі, Франції, Швейцарії, Голландії, Німеччині, США тощо.

   Ще в юності З. Алмаші став двічі лауреатом конкурсу ім. С. Прокоф’єва у м. Маріуполь – в номінації «віолончель» (1998) і «композиція» (2000), також він є лауреатом премій ім. Л. Ревуцького (2003) та ім. Б. Лятошинського (2013). Від 2000 Алмаші бере активну участь (як композитор і віолончеліст і організатор) у фестивалях сучасної української музики: «Контрасти», «Форум музики молодих», «Київ Музик Фест», «Музичні прем’єри сезону», «Два дні та дві ночі нової музики», «Гогольфест».

   Музика Алмаші приваблює слухачів та виконавців різних країн Європи та Америки. Нещодавно, а саме 16 та 18 листопада твір З.Алмаші «Місто Марії», присвячений Маріуполю, прозвучав у виконанні симфонічного оркестру Торонто під керівництвом Оксани Линів.

   Отже, Золтан Алмаші є видатним українським музикантом сучасності і його музика, як і твори інших вітчизняних композиторів, має бути більш широко представленою саме нашій, українській публіці, дуже хочеться, щоб вона розповсюджувалась у сучасному соціокультурному просторі і знаходила відгук у серцях наших співвітчизників.

Валентина Даниш, викладач-методист
ЦК«Теорія музики»;
Ганна Нужда, студентка ІІІ курсу
відділу теорії музики
СФККМ імені Сергія Прокоф’єва


Золтан Алмаші "Становлення" на тему купальских пісень



Карпатська пісня. Золтан Алмаші - Квартет імені Левка Ревуцького. 2021

Ваша оценка: Пусто Средняя: 5 (1 голос)

Ми в соц. мережах

             

Оголошення

Статистика