Сєвєродонецький фаховий коледж культури і мистецтв

Кобзарем його ми звемо,
Так від роду і до роду:
Кожний вірш свій і поему
Він присвячував народу.
Він любив усе прекрасне
Все ненавидів потворне, —
І його ім’я — незгасне,
Світлий образ — неповторний.
Чисту матір і дитину
Він прославив серцем чистим,
Всю осяяв Україну
Поглядом він променистим.
Ось чому в сім’ї великій,
У цвіту садів прекрасних
Буде жити він вовіки,
Як безсмертний наш сучасник.

    Перші весняні дні для шанувальників літературної спадщини Великого Кобзаря – це можливість щоразу по-новому осмислити його поетичні та прозові твори, краще осягнути минуле, зрозуміти сучасне й себе в ньому.

    Щороку на початку березня в Сєвєродонецькому фаховому коледжі культури і мистецтв імені Сергія Прокоф’єва відбувається низка заходів, яку традиційно називають Шевченківським тижнем, з метою вшанування пам’яті Батька Української нації, активізації знань про значимість постаті Кобзаря для всього людства, як джерело духовного зростання нації; поглиблення знань із краєзнавства; розвитку творчих здібностей, культури мовлення і мислення, естетичних смаків, чуття слова, виразного читання поезій, пам’яті; сприяння формуванню високоморальної особистості, виховання поваги і шани до велета України – Тараса Шевченка, пошани до рідної мови, ціннісного ставлення до її мистецьких надбань.

   

    Відкриття тижня урочисто пройшло у понеділок 3 березня за допомогою аргумент-гри «Шевченко – супергерой». Здобувачі освіти за допомогою логічної схеми "теза - аргумент - приклад" актуалізували знання про основні етапи життя Т.Г. Шевченка, пригадали відомі та маловідомі рядки з творчості поета. Учасники гри працювали в групах та індивідуально, аналізували інформацію, вели дискусію.

    Атмосфера заходу наповнилася духом єдності, патріотизму і натхнення, підкреслюючи невичерпну актуальність творчості для сучасної України.

   

    Хвилиною мовчання вшанували пам’ять захисників, які загинули в мирний час за нас, за наше краще майбутнє, за свою рідну землю, за територіальну цілісність України. Ознайомилися з унікальним виданням «Фронтовий Кобзар», який адресований українським воїнам, що відстоюють незалежність держави.

    У вівторок 4 березня увагу зосередили на цікавих фактах про Тараса Шевченка, знову довели, що це не лише видатний поет і художник, а й людина з унікальною біографією – його дитинство було позначене важкою працею, проте ще змалку він проявляв надзвичайний талант до малювання і віршування, що допомогло йому вирватися з кріпацтва; був не лише поетом, а й професійним художником; під час заслання Шевченкові було суворо заборонено писати й малювати, але він все одно створював поезії й малюнки потайки, ризикуючи своїм життям; більшість творів Шевченко писав українською мовою, деякі його вірші були написані російською, що свідчить про його освіту та бажання донести свої ідеї до ширшого кола читачів; вірш "Заповіт", написаний у 1845 році, став справжнім маніфестом українського народу, який переклали понад 150 мовами світу, і він залишається одним із найвідоміших творів Шевченка.

    Батько української нації є автором видатних поетичних і художніх творів. Найвідоміша його книга — збірка поезій «Кобзар», яка стала символом української культури. Крім того, він був талановитим художником і залишив багату спадщину в галузі живопису та графіки, створив понад 1000 мистецьких робіт, серед яких малюнки, офорти та картини.

    У середу всі охочі приєдналися до перегляду мінівистави «Музи Тараса Шевченка» за участю студентів і викладачів Коледжу.

   

    Заглибившись у делікатну тему кохання Шевченка та його інтимної лірики, вдалося краще зрозуміти сутність і духовні вершини генія.

   

    Віртуальна екскурсія “Пам’ятники Т.Г.Шевченку в Україні та світі” очікувала викладачів та студентів у четвер. За філіжаночкою кави зібралися всі охочі та потрапили у віртуальний світ, переглянули цікаву презентацію-мандрівку, присвячену пам’ятникам Великому Кобзареві, яких в Україні та світі вже встановлено понад 1384. В Україні перший пам'ятник Шевченку (його погруддя) встановлено у Харкові на території садиби Алчевських у 1881 році, на роковини смерті. Перший публічний пам'ятник Шевченку в Україні було встановлено у Ромнах 27 жовтня 1918, у період Української Держави.

   

    В Україні нараховується 1256 пам'ятників, найбільше – в Івано-Франківській області (199), Львівській (187), Тернопільській (165) та Черкаській (102).

   

    За кордоном встановлено 128 пам'ятників, найбільше – у Росії (30), Казахстані (16), США (9), Канаді (9), Білорусі (6), Польщі (5), Молдові (4), Бразилії (3), Аргентині (3), Франції (3).

   

    На прикінці зустрічі лунали рядочки «Кобзаря» у виконанні воїнів ЗСУ та безсмертна поезія Тараса Шевченка «Думи мої...» у виконанні легендарного Богдана Ступки на фоні епічного саундтреку з "Інтерстеллара"..

   

    У п’ятницю 7 березня, картини-ілюзії Олега Шупляка, наповнені подвійним змістом, перенесли глядачів у світ героїв творів Тараса Шевченка. Ці роботи, сповнені неповторності, дозволили насолодитися красою рідних пейзажів. У своїй творчості Шевченко часто звертався до природи, яку щиро любив і з якої черпав натхнення як для поезії, так і для живопису. Особлива тематика в творчості Олега Шупляка — зображення Кобзаря. Саме роботи з цієї серії прикрашали сцену на майдані Незалежності під час Революції Гідності. У 2013 році художник став переможцем Всеукраїнського відкритого конкурсу на кращий ескіз логотипу з відзначення 200-річчя від дня народження Тараса Шевченка.

     «Довголітній хранитель Шевченкової могили» — під такою назвою відбулася презентація буклету присвяченого Івану Олексійовичу Ядловському, доглядачу Кобзаревої могили у Каневі, що біля півстоліття охороняв могилу поета, доглядав дерева і квіти біля неї. Кожного, хто заходив до Тарасової світлиці, Іван Олексійович зустрічав привітно, знаходив для людей теплі щирі слова, пригощав смачним кулішем, запашним чаєм із польових трав.

    Тож мав усі підстави український письменник С.Д.Скляренко сказати про хранителя Шевченкової могили: « Історія Ядловського – це історія могили поета».

    Виконуючи волю покійного Ядловського І.О., його поховали недалеко від могили Тараса Шевченка на Чернечій горі у Каневі, куди щодня несуть квіти відвідувачі.

    Протягом тижня на всіх відділах пройшли виховні години "Кобзареве слово", "Живе під сонцем любові Шевченкова весна", "Віншуємо Кобзаря".

    9 березня, у день народження генія Тараса Шевченка, студенти організували особливий захід, щоб вшанувати його пам'ять і творчість. Центральною частиною свята стала відеопрезентація-декламація творів Великого Кобзаря, створена з любов’ю та натхненням. У цій презентації ожили його вірші, які здобувачі декламували з глибоким емоційним відтінком, передаючи всю силу слова та ідей Шевченка. Відео було стилізоване відповідно до епохи, в якій жив і творив Тарас Григорович, що додало глибини і символічності.

    Заключним акордом у День пам'яті Великого Кобзаря стала зворушлива літературно-музична композиція «Весна починається з Шевченка…». Цей захід об’єднав викладачів, студентів і всіх небайдужих до творчості Тараса Григоровича Шевченка. Особливого шарму події додало використання сучасних технологій — завдяки штучному інтелекту «ожив» сам Шевченко, що стало родзинкою свята.

    Поезії, які виконували студенти та здобувачі освіти школи педагогічної практики, викладачі, проникли в серця слухачів, ще раз підкреслюючи геніальність і актуальність творчості Шевченка. Цей день став доказом того, що слова Кобзаря, його ідеї та образ продовжують жити і надихати нові покоління.

    Під час урочистостей, присвячених вшануванню Тараса Шевченка, особливе місце посіли музичні номери, що звучали у виконанні викладачів та студентів. Ці композиції, створені на слова Великого Кобзаря, стали емоційним акцентом заходу, даруючи присутнім незабутні хвилини натхнення та душевного піднесення. «Тече вода з-під явора…», «Бандуристе, орле сизий…», «Мені однаково, чи буду…», «Стоїть в селі Суботові…», «Над Дніпровою сагою», «Не женися на багатій…», «Як умру, то поховайте…», «Садок вишневий коло хати», «Минають дні, минають ночі…», «По діброві вітер виє», «Думи, мої думи…», «Кохайтеся чорноброві, та й не з москалями…», «Закувала зозуленька…» — вірш Тараса Шевченка, написаний ним на засланні 1848 року, на Косаралі.

    Глибокий зміст і мелодика поезії Шевченка гармонійно переплелися з музикою, створюючи атмосферу єднання з його духовною спадщиною. Викладачі внесли у виконання професійний шарм, а студенти — щирість і молодечий запал, що зробило виступи особливо зворушливими.

    Серед номерів можна було почути як класичні твори, створені на основі поезій Кобзаря, так і сучасні музичні інтерпретації його віршів. Таке поєднання стилів дозволило відчути глибину Шевченкового слова крізь призму різних епох і культурних традицій.

    Ці виступи не лише віддали шану генію української культури, але й стали прикладом того, як творчість Шевченка надихає на нові мистецькі звершення та об’єднує людей у прагненні зберегти національну спадщину.Особливу увагу було приділено підбору локацій для зйомок, деякі з них нагадували мальовничі українські пейзажі, що часто описані у творах Шевченка. Це створило атмосферу занурення у світ його поезії, дозволяючи глядачам відчути дух його творчості та національної ідеї.

    Такий підхід продемонстрував любов студентів до української культури, відкриваючи нові підходи до популяризації спадщини Шевченка серед сучасної молоді. Великий Кобзар став символом української культури та боротьби за незалежність. Його ідеї й досі надихають багатьох, а його твори залишаються актуальними навіть у сучасному світі.

    Слова Тараса Шевченка — це джерело мудрості, натхнення і сили, яке завжди залишається актуальним для кожного українця. Його поезія пронизана любов’ю до Батьківщини, прагненням до справедливості та свободою духу. Ми завжди будемо пам’ятати його проникливі рядки, що вчать нас цінувати рідну землю, берегти її культуру і плекати національну гордість. Його слова живуть у серцях, підтримують у важкі часи, надихають на зміни й нагадують про велич історії нашого народу. Шевченко закликав не стояти осторонь, а боротися за правду і майбутнє. Кожен новий день — це можливість озирнутися на його творчість, віднайти в ній відповіді на сучасні виклики й утвердити свою ідентичність. Пам’ятаючи слова Шевченка, ми не лише шануємо минуле, а й будуємо майбутнє.

Тілько ворог, що сміється...
Смійся, лютий враже!
Та не дуже, бо все гине —
Слава не поляже;
Не поляже, а розкаже,
Що діялось в світі,
Чия правда, чия кривда
І чиї ми діти.
Наша дума, наша пісня
Не вмре, не загине...
От де, люде, наша слава,
Слава України!