Сєвєродонецький фаховий коледж культури і мистецтв

    22 травня кожного року Україна вшановує пам'ять Тараса Григоровича Шевченка в особливий спосіб – відзначає день його перепоховання на Чернечій горі в Каневі. Ця подія 1861 року стала символом повернення Кобзаря на рідну землю, у серце України, яку він так щиро любив і оспівував.

    "Там, над Дніпром: повернення додому" під такою назвою 22 травня був проведений виховний онлайн-захід у Сєвєродонецькому фаховому коледжі культури і мистецтв імені Сергія Прокоф’єва. Зустріч, ініційована студентською радою коледжу, була спрямована на поглиблення знань про історію перепоховання великого поета та художника, його неоціненний внесок у становлення української національної свідомості.

    Захід зібрав значну кількість учасників, що зробило його багатолюдним. Серед присутніх були: студентство та викладачі з різних регіонів України, зокрема з Луганської області, Херсонщини та Івано-Франківщини, здобувачі освіти Кремінського ліцею №5. Це свідчить про широку географію заходу та зацікавленість її учасників.

    Цього року студенти та викладачі проявили неабияку креативність, щоб донести до присутніх велич постаті Кобзаря в інтерактивній та захоплюючій формі. Літературно-музична композиція об’єднала всіх навколо Генія українського народу: декламували вірші Шевченка, виконували пісні на його слова, інсценували уривки. У виконанні студентів поезія «Заповіт» лунала мовами народів світу – польською, англійською, німецькою, французькою, українською, що і сьогодні звучить як настанова, як заклик до дії.

    Ці виступи допомагали відчути емоційну глибину поезій, її актуальність і сьогодні. Любов Тараса Григоровича до України, його біль за її долю, його віра в її світле майбутнє – все це живе в серцях молодого покоління і надихає у боротьбі за незалежність, за мир та процвітання Батьківщини. Надзвичайно зворушливо звучали рядки про рідну землю, про боротьбу за волю та справедливість.

    Важливу роль у виховному заході відіграла пізнавальна інформація про шлях перепоховання. Студенти розповіли про тернистий життєвий шлях Тараса Шевченка, про його дитинство, навчання, період кріпацтва, роки заслання та останні дні життя.

    Присутні мали змогу дізнатися про обставини перепоховання, про перевезення праху, про символічне значення Чернечої гори як місця вічного спокою Кобзаря. Презентація допомогла візуалізувати історичні події та краще зрозуміти контекст творчості поета. Передусім виховний захід став своєрідним діалогом поколінь з великим митцем, свідченням того, що його слово живе в серцях молодих українців.

    Особливу увагу було приділено вихованню почуття патріотизму та національної гідності. Повернення Кобзаря на рідну землю стало не просто історичною подією, а символом незнищенності українського духу, прагнення до волі та єдності. Наголошено на тому, що Тарас Шевченко був не лише великим поетом та художником, а й пророком української нації, борцем за її свободу та незалежність. Його твори надихали і продовжують надихати українців на боротьбу за краще майбутнє, допомагають глибше зрозуміти історію своєї країни, усвідомити велич її культурної спадщини, виховують повагу до національних героїв.

    Запрошені представники керівництва – методист Ради директорів закладів фахової передвищої освіти Луганської області Лариса Кадацька, виконувач обов’язків начальника відділу професійної та професійно-технічної освіти та координації закладів вищої освіти Департаменту освіти і науки ЛОДА Андрій Козорєзов, виконувачка обов’язків начальника управління культури, національностей, релігій та туризму ЛОДА Людмила Румега, висловили слова вдячності за проведений патріотичний захід.

    На Чернечій горі в Каневі, овіяній легендами та любов'ю народу, спокійно покоїться прах Тараса Шевченка. Це місце стало справжньою святинею для кожного українця, символом незламності духу та вічної пам'яті.

    День перепоховання Великого Кобзаря — це не просто формальна дата, а нагода для глибокого осмислення його духовного заповіту та вічних ідей, які й сьогодні залишаються актуальними для України. Саме з такою ж повагою ми вшановуємо героїзм захисників і захисниць України, які нині обстоюють ті ідеали свободи й незалежності, за які боровся Тарас Шевченко.

Свою Україну любіть,
Любіть її …во врем’я люте,
В остатню, тяжкую минуту
За неї Господа моліть.