The Serhii Prokofiev Severodonetsk professional

    З глибоким сумом і невимовним болем сприйняли звістку про відхід у вічність Віталія Степановича Асєєва — директора Сєвєродонецького фахового коледжу культури і мистецтв імені Сергія Прокоф’єва з 1980 по 2009 рік, талановитого керівника, мудрого наставника, відданого служителя культури та мистецької освіти.

    Життя людини вимірюється не роками, а добром, яке вона залишає після себе, а Віталій Степанович назавжди залишиться в нашій пам'яті як людина з великої літери, як людина з великою та прекрасною душею, як людина-оркестр!

    Усе своє життя Віталій Степанович присвятив розвитку культури, вихованню молодих талантів та збереженню найкращих мистецьких традицій. Його професіоналізм, відповідальність, людяність і щира любов до своєї справи стали прикладом для багатьох поколінь студентів, викладачів і колег.

    Під його керівництвом коледж не лише зберіг свої славні традиції, а й впевнено розвивався, залишаючись осередком творчості, духовності та професійного становлення молоді навіть у найскладніші часи. Віталій Степанович умів об’єднувати людей, надихати на нові звершення та знаходити слова підтримки для кожного.

    Ті, кого ми любимо, не зникають безслідно. Вони залишаються у наших серцях назавжди...

    Світла пам’ять про нього назавжди залишиться в серцях усіх, хто мав честь працювати поруч, навчатися під його керівництвом чи просто знати цю надзвичайну людину. Його життєва мудрість, доброта та відданість справі стануть частиною історії коледжу та всієї мистецької спільноти Луганщини.

    Висловлюємо щирі співчуття рідним, близьким, друзям, колегам та всій родині Сєвєродонецького фахового коледжу культури і мистецтв імені Сергія Прокоф’єва.

    Людина відходить у вічність, але її справи, її талант і добро продовжують жити в серцях тих, кого вона надихнула та живе доти, доки живе пам’ять про неї...

    Вічна пам’ять і Царство Небесне Віталію Степановичу. Нехай його світла душа знайде вічний спокій, а добрі справи та благородний життєвий шлях назавжди залишаться в пам’яті вдячних поколінь.

    Відходять люди у засвіти, та не відходить пам’ять про них. Вона живе у добрих справах, вдячних серцях і світлих спогадах…