The Serhii Prokofiev Severodonetsk professional

   19 травня 2016 року студенти та педагогічний колектив Сєвєродонецького обласного музичного училища долучилися до свята національної єдності – Всеукраїнського Дня вишиванки. В холі навчального закладу відбувся парад вишиванок, де були представлені найрізноманітніші вишивані блузи, костюми і сукні як у традиційному, так і в новітньому стилях. Крім того, студенти, педагоги і гості училища могли помилуватися виставкою вишитих виробів – рушників і скатертин. А ввечері представники училища долучилися до загальноміської святкової ходи вишиванок.

   Всеукраїнську акцію «День вишиванки» було започатковано студенткою факультету історії, політології та міжнародних відносин Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича Лесею Воронюк у 2007 році. Надалі День вишиванки став Всеукраїнським святом, яке відзначається третього четверга травня і покликане зберегти споконвічні народні традиції, об'єднати українців навколо спільного символу – незалежно від мови, якою вони спілкуються, віросповідання чи політичних поглядів. Адже вишиванка – не тільки символ краси, молодості, наслідування, а й наш генетичний код.

   Свято не прив'язане до жодного державного чи релігійного, відбувається в будень, як і зародилося в будень; проводиться не заради параду чи вихідного, але доводить, що вишиванка – органічна частина повсякденного життя українців. Протягом всієї історії акції з ініціативи студентів, школярів, громадських та культурних діячів проводяться концерти, хода, конкурси, вечорниці, ярмарки. Але в цілому свято не передбачає обов’язкових заходів, окрім одягання вишиванки на роботу чи на навчання. Така проста дія має глибокий контекст, адже йдеться про вираження своєї національної та громадянської позиції, культурну освіченість та духовну свідомість.

   Вишиванка для українця – символ здоров’я, краси, щасливої долі, родової пам’яті, порядності, чесності, любові, святковості. Символіка вишивки залежала від того, кому призначалося вбрання: хлопчикові, парубкові-нареченому чи одруженому чоловікові, дівчині чи заміжній жінці. Було чимало типів традиційних сорочок, які розрізнялися за формою, використанням матеріалів, а також за семантикою кольорів: подільський, галицький, поліський, волинський, наддніпрянський, полтавський, гуцульський, буковинський, лемківський. На вишиванках застосовувалися традиційні символічні орнаменти: геометричні (вважаються найдавнішими), рослинні, зооморфні (тваринні), змішані. Зазвичай символіка вишивки складалася з трьох частин: історичної (родової), прогнозуючої (загадування майбутнього, продовження роду) та магічної. Так, із зображеннями ромба могли пов’язуватися певні уявлення про календар, чотири пори року; дві лінії могли символізувати період між народженням та смертю. Символіку форм конкретизувала символіка барв: переважають чорний і червоний кольори із украпленням синього, зеленого, жовтого (золотого). Такий тип вишивки міг символізувати, наприклад, хліборобську працю на чорноземі в зоні лісостепу з наявністю річок, озер; певну гармонійність у стосунках людини з природою і людських взаєминах; силу, міць, зростання.

   Наш народ завжди ставився до вишиванок як до святині. Вишиванки передавалися з покоління в покоління, з роду в рід, зберігалися як реліквії.
Символічний образ сорочки-вишиванки часто зустрічається в народних піснях про кохання, сімейне життя, соціально-побутових (козацьких, чумацьких, бурлацьких, наймитських тощо), оспіваний він і сучасними поетами, як-то у пісні «Два кольори» (вірші Д.Павличка, музика О.Білаша).

   Звідки саме походить традиція вишиванок, достеменно невідомо; є свідчення, що вишиті сорочки носили ще скіфи (про це зазначає в своїх мандрівних записах Геродот). Цікаво, що символіка вишиванок часто-густо збігається із символікою орнаментів на предметах матеріальної трипільської культури; так, виявлені на Черкащині срібні бляшки з фігурками чоловіків (датують їх VI ст.) ідентифікуються з візерунками вишиванок XVIII-XX ст.

   Кінець ХІХ ст. став для історії вишиванки переломним: її починають носити відокремлено від традиційного костюму, разом з європейським одягом. Засновником такої традиції вважають видатного письменника та діяча культури Івана Франка, який всюди з'являвся у вишитій сорочці під піджаком.

   У радянський період справжній вибух моди на вишиванки відбувся в 20-х рр. ХХ ст. – період українізації в УРСР. Тоді її одягали на різні урочисті заходи як звичайні люди, так і партійні керівники. Тоді ж було створень три типи чоловічої вишиванки для масового виробництва: «українка», «гуцулка», «чумачка». Друга хвиля популярності вишитої сорочки в радянський період відбувся за часів Микити Хрущова, який і сам часто з'являвся у вишиванці на партійних зібраннях, задаючи таким чином моду усім іншим. Завдяки цьому вишиванка стала частиною ділового одягу.

   В період між відставкою М.Хрущова і здобуттям Україною незалежності вишиванка переживає непрості часи, стаючи елементом винятково дисидентського руху та шістдесятництва. Проте після виходу нашої країни з Радянського Союзу ситуація кардинально змінюється і вишита сорочка знову набуває загальнонародного значення. Піку популярності вона набула після Помаранчевої революції, коли прокинулася національна свідомість.

   Сьогодні вишиванка є у кожного другого українця. Ще один яскравий захід, окрім Дня вишиванок, коли на вулицях українських міст людей у сорочках з вишитими орнаментами можна побачити масово, це Парад вишиванок, який проходить 24 серпня, на День Незалежності.

   Після останніх подій в Україні питання самоідентифікації постало особливо гостро. Українська символіка, патріотичні гасла, давні традиції – все це відроджується дуже стрімко і популяризується не лише в Україні, але й в усьому світі. Так, у 2015 р. акція «День вишиванки» стала міжнародною, адже до неї долучилися українці за кордоном у Франції, Італії, Португалії, США, Німеччині, Лівані, Канаді, Іспанії, Румунії.

   Отже, нині свято набуває особливого змісту, демонструє, що українці – незламні духом, на своїй Богом даній землі, готові захищати свою країну, культуру та історію.